Тактична медицина

Тактична медицина

         











Причиною створення розділу “Тактична медицина” стала неочікувана російсько-українська війна, яка виявила повну неготовність Збройних сил України (ЗСУ) та суспільства до забезпечення виживання військових та населення уражених сучасними видами зброї під час ведення бойових дій.

В Україні військова тактична медицина не відповідає стандартам НАТО через слабку підготовку військовослужбовців з надання першої допомоги й брак евакуаційних автомобілів. За перші 15 хвилин допомогу пораненому на полі бою має надати навчений боєць-рятівник, потім він уже має опинитися в руках медика, а за дві години – має побачити лікаря в шпиталі. Є так звана «золота година». Якщо надати всю потрібну допомогу пораненому впродовж цієї години, то його шанси вижити зростають на 90 %.

Українські військові на полі бою діють дуже сміливою, коли йдеться про евакуацію поранених, «вони витягують їх звідти, куди б ніхто не наважився піти» через загрозу життю, проте вони не навчені, як саме потрібно надати першу медичну допомогу вже після того.

Кожний боєць будь-якої  сучасної західної армії, крім майстерного володіння озброєнням, фізичної та тактичної підготовки, досконало володіє прийомами надання медичної допомоги в бойових умовах. Більше того, він завжди впевнений, що його товариші також будуть знати, що робити в разі його поранення і нададуть допомогу, як тільки умови бою це дозволять. Українські вояки нарешті теж мають бути впевнені у кваліфікації своїх товаришів і самі повинні знати,  вміти та бути готовими надати першу допомогу, коли вона знадобиться. Питання повинно стояти так, що боєць, який не володіє знаннями з Тактичної медицини  є небезпечним сам для себе та своїх товаришів

Між цивільною та тактичною медициною існують істотні відмінності. Бойові умови диктують інший алгоритм дій, які необхідно виконати, щоб життя було врятоване. Важлива зупинка кровотечі, адже при масивній кровотечі поранений може загинути протягом двох хвилин. Згідно із західною статистикою, з тих, хто отримав сумісні з життям поранення, більшість солдатів (60%) помирають від кровотечі внаслідок поранення кінцівок, 30% — від пневмотораксу, 10% — через блокування дихальних шляхів.  По-друге, встановлення прохідності дихальних шляхів. По-третє, налагодження циркуляції з метою покращення кровообігу. І останнє – уникнення гіпотермії: боротьба з переохолодженням.

Тактична медицина розроблена та розрахована на надання медичної допомоги постраждалим у зонах активного конфлікту та їх евакуацію у безпечну зону.

Необхідність надати першу медичну допомогу на полі бою може виникнути у трьох зонах.

1. Медична допомога на лінії вогню («червона зона»): територія знаходиться під ефективним ворожим вогнем та існує найвищий ризик небезпеки. Обсяг медичної допомоги обмежено зупинкою масивної кровотечі шляхом накладання джгута та витягання пораненого в безпечне місце. Медична допомога надається в порядку само-, взаємодопомоги або підготовленими із питань надання медичної допомоги особами. Обсяг надання допомоги обмежено особистою медичною аптечкою або медичною сумкою медичного працівника.

2. Медична допомога в укритті («жовта зона»): надають в укритті, ризик отримання вогнепальних поранень нижчий, але загроза ще зберігається. Обсяг надання медичної допомоги в  зоні характеризує обмеженість лікарських засобів, виробів медичного призначення згідно з табельним оснащенням, що застосовує бригада тактичних медиків.

В цій зоні здійснюють тимчасові зупинки зовнішньої кровотечі шляхом застосування кровоспинних препаратів, у т.ч. на основі хітозану, типу Celox.  та багатофункціональної пов’язки типу Compressed Gauze, що дозволяють здійснити безпечний і достатній тиск на ранову поверхню.

3. Медична допомога під час евакуації («зелена зона»): територія є безпечною для військовослужбовців і цивільних, у т.ч. персоналу екстреної медичної допомоги. У зоні  надають стандартний обсяг медичної допомоги відповідно до чинних протоколів із використанням табельних лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Сама тактична медицина – це збірник чітких алгоритмів, де на кожне «якщо», є «то». Такі алгоритми надання допомоги в ідеалі боєць має знати і практично володіти ними настільки добре, щоб бути в стані зробити все за інструкцією навіть у дуже стресовій ситуації і\чи напівпритомному стані.

Знання з тактичної медицини призначені не для лікарів, їх немає на полі бою. Наші бійці і мають вміти надати допомогу під час бою собі і своєму товаришу. Тактична медицина відтак вплітається в самі бойові дії, в тактику виконання бойового завдання у разі, якщо з’являються поранені.

Саме тому у протоколах надання допомоги медичні маніпуляції переплітаються з суто військовими діями – придушенням ворога вогнем, правильним переміщенням, прикриванням, відбиранням зброї, роботою з евакуаційним спорядженням, пересуванням, залученням саперів  і змінами у плані бойового завдання.

 Реалії сьогодення змушують нас бути готовим до захисту своєї Вітчизни. У новій навчальній програмі «Захист Вітчизни» збільшено години на вивчення розділу 8 «Основи медичних знань і допомоги». Вивчається питання домедичної допомоги в умовах бойових дій.  06 листопада 2015 р. на районному  семінарі практикумі вчителів предмету «Захист Вітчизни» мною був проведений майстер – клас «Домедична допомога в умовах бойових дій». Відеоматеріал представлений в «Новинах Дунаєвеччини»(16.35)