Всесвітній День цивільної оборони

Всесвітній День цивільної оборони

Всесвітній День цивільної оборони відзначається 1 березня з метою пропаганди знань про цивільну оборону і підняття престижу національних рятувальних служб.

В 1931 році з ініціативи декількох держав французький генерал медичної служби Жорж Сен-Поль заснував у Парижі „Асоціацію Женевських зон” – „зон безпеки” для створення шляхом двосторонніх і багатосторонніх угод локальних зон безпеки в усіх країнах, яка потім була перетворена на Міжнародну організацію цивільної оборони (МОЦО). В 1972 році МОЦО отримала статус міжурядової організації. Зараз в МОЦО входять 50 країн, ще вісім держав мають статус спостерігача. Участь України в МОЦО в якості спостерігача оформлена згідно з дорученням Прем`єр-міністра України від 25.07.1998 р.

Первісним призначенням цивільної оборони був захист мирного населення в умовах військових дій. І зараз, поняття «цивільна оборона» простий громадянин сприймає виключно як символ військового часу. Але, на жаль, і в мирний час відбувається багато надзвичайних ситуацій, які часто бувають наслідками техногенних катастроф, природних катаклізмів, міжнародного тероризму. У служб цивільної оборони різних держав досить важке завдання – не лише запобігання та усунення наслідків цих подій, але і проведення роз’яснювальної роботи серед населення про те, як слід вести себе в подібних ситуаціях

День 1 березня був обраний не випадково. Саме в цей день набрав чинності устав МОЦО, який схвалили 18 держав.

Серед напрямків діяльності МОЦО слід виділити такі: підготовка національних кадрів в галузі управління в період надзвичайних ситуацій; надання технічної допомоги дер жавам у створенні і покращенні систем попередження НС і захисту населення; пропаганда досвіду і знань з ЦО і питанням управління в період НС. Підготовка спеціалістів проводиться в Навчальному центрі в Швейцарії.

Розповсюдження світового досвіду з ЦО здійснюється через центр документації МОЦО та журнал „Цивільна оборона”, що видається чотирма мовами.

МОЦО виросла з "Асоціації женевського простору", яка була створена в 1931 році та трансформувалась в МОЦО, неурядову організацію, в 1958 році. Сьогодні це міжурядова організація, яка функціонує на основі Угоди, яка набрала чинності 1 березня 1972 року ( відзначається як Всесвітній день цивільного захисту). МОЦО відкрита для всіх держав, які заявили про прийняття її Конституції.

 

Керівним органом МОЦО є Генеральна Асамблея, яка звичайно обирається кожні 2 роки. Виконавчим органом МОЦО є Виконавча Рада. Очолює МОЦО Генеральний Секретар, який обирається Генеральною Асамблеєю на 4 роки. Робочим Органом Генерального Секретаря є Постійний Секретаріат.

Відповідно до Статуту МОЦО має на меті посилення міжнародної координації розвитку і вдосконалення цивільної оборони, розробляє універсальну загальновизнану концепцію цивільної оборони, прагне посилити превентивну складу у своїй діяльності шляхом попередження та мінімізації наслідків природних і техногенних катастроф. МОЦО має Угоду з Департаментом з гуманітарних справ ООН, зокрема співпрацює з його женевським відділенням у рамках програм по використанню військових ресурсів та засобів цивільної оборони у надзвичайних ситуаціях.

Країни-члени МОЦО користуються сприянням організації в розвитку структур цивільної оборони там, де вони розвинені недостатньо; організація виступає як посередник та сприяє співпраці між країнами-членами і міжнародними урядовими і неурядовими організаціями, що займаються проблемами цивільної оборони; вона організовує та фінансово забезпечує курси підготовки і перепідготовки кадрів цивільної оборони, в тому числі спеціалізовані курси спільно з Департаментом з координації гуманітарних справ, Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також швейцарськими установами цивільної оборони; надає найновішу інформацію про цивільну оборону (Центр документації та Бібліотека МОЦО). Щоквартально виходить міжнародний журнал цивільної оборони, який французькою видається чотирма мовами - англійською, арабською, іспанською та французькою. Секретаріатом МОЦО, після консультацій з зацікавленими країнами-членами, підготовлений проект Рамкової Конвенції з надання допомоги в галузі цивільного захисту.

Діяльність МОЦО здійснюється за трьома найважливішими напрямками:

1. Збір та узагальнення всієї інформації, яка має відношення до цивільної оборони.

2. Навчання співробітників, вищих посадових осіб цивільної оборони.

3. Створення, удосконалення та зміцнення урядових структур, необхідних для системи цивільної оборони.

Завдання МОЦО визначені в статті 2. Статуту цієї організації та охоплюють різні види діяльності на міжнародному рівні з питань інформаційного забезпечення, навчання і технічного співробітництва.

Участь України в МОЦО в якості спостерігача оформлена згідно з дорученням Прем’єр-міністра України від 25.07.1998 р.

3 лютого 1993 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Цивільну оборону України», 10 травня 1994 року Кабінет Міністрів України приймає Постанову за №299, якою затверджується «Положення про цивільну оборону України». Вперше було визначено, що цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року затверджено положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

9 грудня 2010 року Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було реорганізоване у Міністерство надзвичайних ситуацій України.

2 жовтня 2012 року Президент України підписав Кодекс цивільного захисту України, котрий об’єднав і узагальнив все чинне законодавство України з питань цивільного захисту.

24 грудня 2012 року Указом Президент України № 726/2012 Міністерство надзвичайних ситуацій України реорганізоване у Державну службу України з надзвичайних ситуацій.

Згідно «Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

 http://nmc-kiev.org/303-1-bereznia-vsesvitnii-den-tsyvilnoi-oborony