Військова розвідка

День військової розвідки України

З 2007 року в Україні 7 вересня щорічно відзначається День військової розвідки України.
Події останнього часу показали якою важливою та ефективною є військова розвідка. . Її відомство зовсім не афішує себе. Ця робота, зазвичай, є прихованою, а тому непомітною для суспільства. Саме від дій розвідників залежить ефективність планування військових операцій, передислокація підрозділів та, дуже часто, життя солдатів та мирного населення. Про її подвиги ми зазвичай дізнаємося набагато пізніше, ніж вони мають місце бути. В основному це відбувається на підставі відкритих документів, які стають доступні нашому суспільству по закінченню строків давності грифу «цілком таємно» і свідчать про безпрецедентні подвиги наших військових розвідників, для яких їхня діяльність не виходить за рамки звичайних відпрацьованих ситуацій.

У сферу інтересів військових розвідників в основному потрапляють дані, пов’язані з чинним або вірогідним супротивником, які дозволяють визначити його військові ресурси, бойові можливості та вразливості, встановити передбачуваний театр військових дій. Вони часто піддають своє життя відвертою небезпеці і разом з тим від успіху їх діяльності залежить дуже багато.

1-го червня 2007-го року глава Міністерства оборони незалежної України підписав Наказ № 302. Цим наказом було встановлено офіційне професійне свято військових розвідників України, який визначено щорічно відзначати 7-го вересня. Ця дата була обрана не випадково, саме в цей день, в 1992-му році вийшов Указ Президента України, який відкрив нову сторінку в історії оборонного відомства суверенної держави. Назва цього Указу звучить так: Указ «Про Управління військової стратегічної розвідкі Міністерства оборони України». Даним документом розпочато найсучаснішу історію української військової розвідки. 

Робота військового розвідника це глибокі знання, відмінна підготовка і безцінний досвід ведення розвідувальної діяльності. У більшості розвинених країн діє свої подібні відомства. У багатьох випадках вони дозволяють зберігати актуальний баланс, без якого в сучасному суспільстві та сучасній політиці дуже важко досягти миру і злагоди.

Військова́ ро́звідка — вид тактичної розвідки, що організується командирами та штабами в інтересах загальновійськових з'єднань, частин та підрозділів з метою добування відомостей про противника. Найважливіший вид бойового забезпечення військ. Військова розвідка полягає у добуванні, зборі та узагальненні відомостей про бойовий склад, положення, стан угруповань військ наземного противника, характер його дій і наміри, сильних та слабкі сторони, а також ступінь та характер інженерного обладнання займаних ним районів та позицій, системи загороджень, нові засоби боротьби та способи дій в бою.

Військова розвідка в інтересах підрозділів, частин та з'єднань сухопутних військ. В складі загальновійськових частин і з'єднань формуються розвідувальні підрозділи від розвідувального взводу (в батальйоні) до розвідувального батальйону (в бригаді) включно. Вона організується і ведеться в будь-яких умовах обстановки з метою здобування відомостей про противника і про місцевість в районі передбачуваних військових дій. Відомості отримуються при підготовці і в ході бою. Здобуті розвіддані передаються командиру, що поставив завдання на розвідку усіма можливими способами, а особливо важливі — доповідаються негайно.

Для ведення військової розвідки зі складу розвідувальних, мотострілецьких, танкових та парашутно-десантних і десантно-штурмових підрозділів, частин та з'єднань, в залежності від масштабу військового формування, характеру його дій і виконуваного завдання, можуть виставлятися: спостерігачі, спостережні пости та спостережні пункти; надсилатися дозорні відділення (танки), розвідувальні дозори, бойові розвідувальні дозори, розвідувальні загони, офіцерські розвідувальні дозори, підрозділи для проведення пошуків, створення розвідувальних засідок, ведення розвідки боєм. Чисельність особового складу, що залучається до виконання завдань розвідки, може коливатись в значних межах: від двох розвідників («бойова двійка») до батальйону, але найчастіше це відділення або взвод.

Для ведення військової розвідки зі складу розвідувальних, мотострілецьких, танкових та парашутно-десантних і десантно-штурмових підрозділів, частин та з'єднань, в залежності від масштабу військового формування, характеру його дій і виконуваного завдання, можуть виставлятися: спостерігачі, спостережні пости та спостережні пункти; надсилатися дозорні відділення (танки), розвідувальні дозори, бойові розвідувальні дозори, розвідувальні загони, офіцерські розвідувальні дозори, підрозділи для проведення пошуків, створення розвідувальних засідок, ведення розвідки боєм. Чисельність особового складу, що залучається до виконання завдань розвідки, може коливатись в значних межах: від двох розвідників («бойова двійка») до батальйону, але найчастіше це відділення або взвод.

Спостерігачі призначаються від відділення, взводу, роти і на кожному командно-спостережному пункті. Спостережні пункти у складі двох-трьох солдатів призначаються від батальйону. Розвідувальний дозор у складі взводу виділяється від батальйону і діє на відстані до 10 км. Дозорне відділення висилається від підрозділу, що веде розвідку, і діє на дистанції, яка забезпечує спостереження за ним і підтримку його вогнем.Розвідувальні групи у складі відділення висилаються за відсутності зіткнення з противником та діють на віддаленні до 50-80 км. В умовах можливого зіткнення з противником попереду головних сил висилаєтьсярозвідувальний загін у складі посиленою роти (батальйону) на відстань до 50 (80) км. Підрозділ для проведення пошуку, влаштування засідки створюється зі складу розвідувальних (мотострілецьких) підрозділів силою до взводу.

Спостереження і підслуховування, зазвичай, здійснюється з допомогою спеціальних приладів. Органи військової розвідки оснащуються оптичнимизасобамиспостереження (біноклями, бусолями), радіолокаційними засобами спостереження (РЛС різних модифікацій), приладами нічного бачення (ПНВ, нічними біноклями), приладами інфрачервоного спостереження (тепловізорами), телевізійними засобами, розвідувально-сигналізаційною апаратурою. Застосовується візуальний огляд місцевості з фото-фіксацією, перехоплення і пеленгуваннявипромінювань радіоелектронних засобів, вивчення захоплених у противника документів, зразків озброєння і техніки. Крайнім, але дієвим заходом з отримання даних про чисельність, систему оборони та озброєння противника є розвідка боєм.


Для Збройних сил України підготовку офіцерів військової розвідки здійснює факультет Високомобільних десантних військ та розвідки (Військова академія (м.Одеса)) за фахом «управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення».