Тактична медицина

Тактична медицина – це спеціальний підрозділ медицини, що включає в себе дії з надання домедичної допомоги військовослужбовцям під час бойових дій у зонах активного конфлікту та їх евакуація в безпечну зону. Тому вона починається не з лікаря, а з солдата.Необхідно навчити кожного бійця рятувати своє життя і життя свого побратима у випадку поранення. Умови бойових дій «насаджують» свою специфіку в алгоритм надання першої допомоги пораненим — це догоспітальна допомога в умовах бою, де потрібно не лише врятувати потерпілого, а й виконати бойове завдання. Кожен боєць армій країн НАТО добре обізнаний у питанні надання першої допомоги, він має сучасну індивідуальну аптечку, і завдяки їй надає таку допомогу безпосередньо на лінії вогню. Це найперша складова тактичної медицини. Наступна — надання допомоги в укритті. І нарешті — евакуація потерпілого до шпиталю. Госпітальна допомога — це вже складова військової медицини, яка за сучасних умов не може існувати без медицини тактичної. Адже, навіть маючи найкращі військові шпиталі, найсучасніші реабілітаційні центри, будуть помирати солдати, яких не врятували на полі бою. Кого тоді будуть лікувати в шпиталях, якщо від кровотечі солдат може загинути за три хвилини, якщо він не має із собою аптечки чи не знає, як нею скористатися? Аптечка — такий самий необхідний атрибут бійця, як і каска, бронежилет, зброя. Згідно із західною статистикою, з тих, хто отримав сумісні з життям поранення, більшість солдатів (60%) помирають від кровотечі внаслідок поранення кінцівок, 30% — від пневмотораксу, 10% — через блокування дихальних шляхів. Якби в бійців були сучасні джгути, котрі вони можуть накласти собі впродовж 15 секунд, та інші засоби надання першої допомоги, що містяться в аптечці натівського зразка, якщо б вони вміли ними користуватися, таких втрат вдалося б уникнути.

Для парамедика на полі бою є три види зон: червона (найнебезпечніша), жовта (за кутом), зелена (безпечна).

Червона зона — це там, де безпосередньо стріляють. Якщо поранений знаходиться в червоній зоні, йому не роблять перев’язок, але проводять первинний огляд усього тіла на предмет кульових поранень і накладають джгути. Далі слід евакуація в жовту зону.

Жовта зона — це та зона, де не ведуться активні бойові зіткнення. Грубо кажучи, це зона «за рогом» чи «за укриттям». Тут проводиться вторинний огляд пораненого: людини перев’язують, джгути послаблюють, готується подальше транспортування в зелену зону.

Зелена зона — це те місце, де відбувається евакуація пораненого і де закінчується зона відповідальності парамедика — далі пораненим будуть займатися лікарі в польових госпіталях.

Основний план допомоги під вогнем

1. Відстрілюйтеся і перемістіться в укриття.

2. Накажіть пораненому або очікуйте, що він буде продовжувати вести бойові дії, якщо це можливо.

3. Накажіть пораненому переміститися в укриття та надати собі самодопомогу.

4. Намагайтеся захистити пораненого від нових ушкоджень

5. Поранених слід евакуювати з палаючих транспортних засобів та будівель та переміщати у відносно безпечні місця. Вживіть необхідних засобів щоб зупинити процес горіння.

6. Роботу з дихальними шляхами зазвичай найкраще відкладати до фази тактичної польової допомоги.

7. Зупиніть зовнішні кровотечі, які загрожують життю, якщо це тактично можливо:

• Накажіть пораненому самому зупинити собі кровотечу, якщо він може це зробити.

• Використовуйте джгут, рекомендований Комітетом з тактичної допомоги пораненим у бою (CoTCCC) для зупинки кровотечі, яка анатомічно придатна для використання джгута.

• Накладіть джгут проксимально до місця кровтечі, на форму, затягніть та перемістіть пораненого в укриття.