Жінки в українській армії

Жінки в українській армії

В українській армії служать майже 50.000 жінок, серед яких– 17 тисяч  це жінки -військовослужбовці. Більш як 1600 з них – офіцери, понад 4700 сержанти та 9770 солдати військової служби за контрактом.

Разом з тим на тлі загального збільшення чисельності жінок у Збройних Силах України  і на відміну від більшості іноземних армій склалась ситуація, коли досі немає жодної жінки-генерала, нараховують усього 14 полковників (з них 10 полковників медичної служби), 129 підполковників (з них 78 підполковників медичної служби), 372 майора.

Жінка може служити за контрактом на будь-якій посаді, але мати спеціальності, визначені в законодавстві. Зазвичай це телеграфіст, радіотелеграфіст, бухгалтер, діловод, телефоніст. Тому необхідно дбати, аби жінки могли навчатися за більшістю військових спеціальностей поруч з чоловіками.Відповідно до наказу Міністра оборони України № 46 «Про введення в дію Переліку посад офіцерського складу, на які можуть призначатися жінки, прийняті на військову службу за контрактом у добровільному порядку», жінки можуть бути призначені на такі посади: офіцер/психолог, офіцер/народознавець, офіцер з правового виховання, офіцер/психофізіолог, перекладач, старший начальник (помічник начальника) фінансової служби, старший (молодший) науковий співробітник, начальник аптеки, начальник лазарету (медпункту), начальник відділення поліклініки (санаторію, будинку відпочинку), старший ординатор і т.д і т.п. . Тому жінки не можуть бути командирами гармат, танків і бойових машин, мінерами, понтонерами й обіймати інші військові посади, пов’язані з надмірними навантаженнями на їх організм. 

Освітній рівень військовслужбовців-жінок значно вищий. У фізичній витривалості жінки також мало чим поступаються чоловікам. Як показують дослідження військових психологів, присутність у колективі жінок значно пом'якшує морально-психологічну атмосферу, змушує командирів бути стриманими, і головне – зростає культура взаємовідносин між військовослужбовцями в самому колективі.

До речі, процент порушень військової дисципліни або злочинів, скоєних жінками-військовослужбовцями мінімальний. Жінки менше п'ють, не лізуть у бійки та не шукають пригод на свою голову – тому керувати ними легше. Але самі жінки - військовослужбовці неодноразово наголошували, що для них краще було б, якби ними керувала жінка. Адже чоловіки є чоловіки, і деякі суто жіночі питання обговорювати з ними незручно. Тим не менше, командирів - жінок в українській армії дуже мало.

У 2016 році за сприяння Українського Жіночого Фонду було проведено соціологічне дослідження «Невидимий батальйон»: Участь жінок у військових діях в АТО. Назва дослідження метафорична, адже йдеться саме про жінок, які воюють (мобілізовані чи як доброволиці), але інтереси та потреби яких доволі часто ігноруються державою.

Результати емпіричного дослідження-опитування 42 жінок, які воюють в АТО, засвідчили основні проблеми, на які вказали майже всі респондентки: проблеми їхньої можливості приймати рішення в армії. Жінки фактично не допускаються до прийняття рішень у збройних силах. Чимало з них не є офіційно оформленими, і фактично, не мають можливості отримувати оплату за свою працю, а надалі не матимуть державних пільг, статусу учасниці бойових дій і всього, що з цього буде виходити.

Інша проблема стосується того, що деякі жінки, які оформлені, є оформленими не на ті посади, якими фактично займаються. Тобто, їх обмежують, пояснюючи, що в штатних розписах немає цих посад для жінок. Окремі питання, які не обговорюються державою - це питання побутові: брак спеціалізованого медичного обслуговування для жінок, відповідних розмірів форми і взуття, незадовільні умови проживання. Фактично інфраструктура Збройних сил України облаштована під потреби чоловіків і виключає із армії жінок із їхніми специфічними потребами.