Жінки в українській армії

Жінки в українській армії

Сьогодні у Збройних Силах України проходять службу понад 15 тисяч жінок-військовослужбовців. З них майже дві тисячі є офіцерами. Відомо, що приміром  у  2006 році жінки–офіцери складали  всього  2, 25 відсотки  від всього офіцерського складу ЗСУ. Факт надання вищих офіцерських звань військовослужбовцям-жінкам демонструє те, що у них є можливість сходити на вершину військової кар'єри. Це важливий психологічний чинник для жінок в армії, яким необхідна самореалізація. 

При цьому українська армія  з кожним роком збільшує кількість жінок – військовослужбовців, які  проходили службу за контрактом. Вже у 2012 році кожен п’ятий військовослужбовець в Україні був жінкою, а українська армія вважалася однією з найбільш фемінізованих (жіночних) у Європі. Аналогічну тенденцію можна  було спостерігати й в інших країнах світу.  

Так, кількість військовослужбовців-жінок в арміях Північноатлантичного  альянсу за останні 5 років зросла в 10 разів і досягла нині чисельності понад  300 тис. осіб.  Якщо з кожним роком в арміях світу збільшується кількість жінок, які отримали найвищі військові звання та нагороди, то українок серед генералів та адміралів поки не трапляється. Це означає лише одне – українки не можуть зробити кар’єру в армії, навіть попри професіоналізм, який вони часто проявляють. .  Наприклад в Збройних силах США сотні жінок- військовослужбовців  мають звання генерал, а в Україні лише з десяток жінок дослужилися до звання полковник, та й то медичної служби. 

Відповідно до наказу міністра оборони України №46 "Про введення в дію Переліку посад офіцерського складу, на які можуть призначатися жінки, прийняті на військову службу за контрактом у добровільному порядку", жінки можуть бути призначені на такі посади: офіцер/психолог, офіцер/народознавець, офіцер з правового виховання, офіцер/психофізіолог, перекладач, старший начальник (помічник начальника) фінансової служби, старший (молодший) науковий співробітник, начальник аптеки, начальник лазарету (медпункту), начальник відділення поліклініки (санаторію, будинку відпочинку), старший ординатор тощо і не можуть бути командирами гармат, танків і бойових машин, мінерами, понтонерами й обіймати інші військові посади, пов’язані з надмірними навантаженнями на їх організм.

Жінка може проходити службу за контрактом на будь-якій посаді, але, згідно з документами, на визначених спеціальностях, як правило, це телеграфіст, радіотелеграфіст, бухгалтер, діловоди. Причина такого явища радше в менталітеті військового керівництва та гендерних стереотипах. Утім є серед них і снайпери, і розвідники. При цьому жінки-військовослужбовці на рівні з чоловіками готові до захисту України зі зброєю в руках.

Жінка на війні… Тема жінка на війні доволі дискусійна. Досі побутують  стереотипи про  те, що жінкам не місце на війні; що  захищати країну та охороняти слабших – це завдання  чоловіків. Більшість аргументів  тримаються на  твердженні, що жінки є фізично слабшими,  і не  ефективно діють у бойовій ситуації. Головне призначення жінки— народжувати і виховувати дітей, бути символом домашнього затишку і сімейного благополуччя.  Та коли над Україною нависла смертельна небезпека, вони разом із чоловіками пішли боронити рідну землю. На сьогодні понад півтори тисячі жінок-військовослужбовців отримали статус учасника бойових дій, а більше 600 із них нагороджені відзнаками Міністерства оборони України, більше 30 — державними нагородами.

  Характер сучасних військових конфліктів  докорінно змінився з часів Другої світової війни. Стало зрозумілим, що кількість м’язів не відіграє значущу роль на полі бою.  Що перемога може бути забезпечена не лише наявністю великої кількості військової сили та техніки. І аж ніяк не можу бути забезпечена виключно за рахунок чоловіків – військових. До уваги мають бути взяті ті факти, що  процент порушень військової дисципліни або злочинів в ЗСУ, скоєних жінками-військовослужбовцями  завжди був мінімальний. Слід враховано той факт, що сьогодні на сході України велика кількість жінок,  які допомагають  військовим і готові взяти зброю до рук, але не мають на те спеціальної підготовки. Соціологічі  дослідження проведені за останні 10 років свідчать, що саме жінки-військовослужбовці найбільш старанно виконують службові обов'язки, більш уважні, відповідальніші та не поступаються професіоналізмом чоловікам. Незважаючи на об'єктивну фізичну слабкість у порівнянні із чоловіком, жінки більш витривалі, тому при тривалих навантаженнях можуть, наприклад, довше залишатися на дистанції та продовжувати біг.

Сьогодні жінки масово йдуть до армії. Попри те, що фізично витрачати стільки ж часу на навчання, стройову, фізичну підготовку, що й чоловіки, їм важче. В армії немає розмежування за статтю - усі військовослужбовці.

І лише від держави буде залежить у ролі кого виступатимуть жінки під час збройних конфліктів: чи будуть вони пасивними спостерігачами, чи стануть жертвами насилля, чи достойно захищатимуть країну, не менш професійно, ніж це роблять чоловіки.